понеділок, 9 липня 2012 р.

Катерина Білокур

Талант здобувається великою любов'ю (с) Катерина Білокур
Роби те що можеш, з тим, що маєш, там де ти є (с) Теодор Рузвельт
Півонії (1946), Катерина Білокур

Квіти на блакитному фоні (1942-1943), Катерина Білокур

Тепер трішки про життя Катерини Білокур. 
Біографія у Катерини дуже цікава. Такі люди вартують поваги.

Катерина Білокур народилася в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер це Яготинський район Київської області). Дата народження не відома. Вважається, що Катерина Білокур 25 листопада (7 грудня) 1900 року. Таке припущення точної дати народження художниці вважається через те, що у цей день церква відзначає день святої великомучениці Катерини, в честь якої і дали ім'я дівчинці.

Приблизно у 6-7 років Катерина навчилася читати. Батько й дід спочатку допомагали їй у цьому і були надзвичайно здивовані завзяттям і успіхами дівчинки. Тому у сім'ї було вирішено - у школу Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так уміє, а економія одягу й взуття - величезна. Краще посадити її за прядку. Це дуже вплинуло на долю Катерини, адже перешкоджало і здобути якусь художню освіту, і навіть зробити якісь виставки картин - всюди потрібно було мати документ про освіту.

Важко сказати, коли саме майбутня художниця почала малювати, але, мабуть, в дитинстві. Малювала вуглем на шматочках полотнини. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як вважали родичі, заняттям і суворо заборонили малювати. Від тоді дівчинці доводилося малювати потайки.

За даними різних джерел (за однією версією - у календарі, за іншою - у часописі "Радянське слово") Катерина Білокур у 1922 чи 23 році прочитала про Миргородський технікум художньої кераміки. Навіть слово "кераміка" виявилося для неї незнайомим, а от слово "художній" було зрозумілим. Уперше покинувши Богданівку, Катерина Білокур вирушає до Миргорода. Її багаж складався із двох малюнків: "копія з якоїсь картинки" і начерк дідівської хати з натури, - виконаних уже не на полотнині, а на спеціально придбаному для цього випадку папері. Малюнки могли б свідчити, що дівчина, справді, має талант, достатній для вступу до технікуму. Але розмова у Миргородському технікумі закінчилася одразу, як тільки виявилося, що дівчина не закінчила семирічки. На малюнки Каті навіть не глянули.

Катерина не зламалася, малювати не кинула, незважаючи ні на що. Навіть ще завзятіше взялася за роботу, із надією повторити спробу. У 1928 році вона знову вирішує спробувати свої сили. Цього разу у Київському театральному технікумі. Однак і тут розмова закінчилася на документі про шкільну освіту.

Після чергової невдачі, Катря Білокур змушена була опановувати непросте ремесло художника сама. Малюнки вугіллям на шматочках полотнини залишилися в минулому. В минулому й картини, створені фарбами власного виготовлення на картоні й фанері. Аквареллю й олівцем вона завжди працювала мало і неохоче. Художницю найбільше приваблювали олійні фарби. Вони здавались їй сліпучими, навіть їх назви звучать казково: кіновар світло- і темно-червона, кобальт темно-синій, ультрамарин, кадмій червоний, краплак темно-рожевий... Це її улюблені фарби. Пензлі вона робила сама - вибирала з котячого хвоста волоски однакової довжини: 9, 12 або 36. Для кожної барви свій пензлик.

Наставники в оволодінні масляним живописом у Катрі Білокур усе-таки були. Хтось навчив її ґрунтувати полотно, тому що спочатку вона намагалася писати безпосередньо на полотні, але картини швидко темніли і жухли. Вважається, що їй могли допомогти учитель Іван Григорович Калита, теж художник-аматор, та іконописець із Cмотриків, єдиний художник, якого поважав її батько. У 1934 Катя Білокур малює кртину "Берізка" - одну із трьох картин, які принесли їй світову славу. Через рік народжується "Квіти над тином" - інший прославлений шедевр.


Квіти за тином (1935), Катерина Білокур

1939 рік визначив подальшу долю художниці. Гостюючи у сестри Люби Тонконіг, Катя почула по радіо пісню "Чи я в лузі не калина була?" у виконанні прославленої Оксани Петрусенко. Вражена піснею й голосом Катерина, посилає листа співачці. Вкладений у конверт разом із листом малюнок на шматочку полотна - калина, вразив Оксану Петрусенко. Вона радиться із друзями - Касіяном, Тичиною, іде у Центр народної творчості, викладає суть справи. У Полтаву надходить розпорядження - з'їздити у Богданівку, знайти Катрю Білокур, поцікавитися її роботами.

І от у село приїжджає Володимир Хитько, що очолював тоді художньо-методичну раду обласного Будинку народної творчості. Вражений роботами, декілька картин він забирає із собою в Полтаву, показує колезі і другу, художнику Матвієві Донцову. Було вирішено негайно влаштувати виставку. І в 1940 році в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка художниці-самоучки з Богданівки Катрі Білокур, яка складалася з 11 картин.

Успіх величезний. Катерину Білокур преміюють поїздкою до Москви, у якій її супроводжує Володимир Хитько. Художниця відвідує Третьяковську галерею, Пушкінський музей, музей Леніна. Головне враження - "малі голландці", художники-передвижники і французькі імпресіоністи. Якийсь час після цієї поїздки вона не могла писати. Але заспокоївшись, вона знову й знову пише квіти, які не може не писати, тому що краще за них немає нічого у світі. У 1941 році Катря Білокур створює відомі "Польові квіти".


Польові квіти (1941), Катерина Білокур

Почалась війна. У 1944 році в Богданівку приїжджає директор Державного музею українського народного декоративного мистецтва Василь Нагай - запропонувати виставку і закупити картини. До речі, саме завдяки його старанням цей музей має найкращу колекцію робіт Катрі Білокур.

Одна за одною створює художниця свої прославлені картини - "Декоративні квіти" (1945), "Привіт врожаю" (1946), "Колгоспне поле" (1948-1949), "Цар Колос (1949), "Сніданок" ("Снідання") (1950), "Квітка і берізка ввечері" (1950), "Кавун, морква, квіти" (1951), "Квіти і виноград" (1953-1958), "У Богданівці на Загреблі" (1955), "Георгіни" (1957), "Півонії" (1958), "Натюрморт із колосками і глечиком" (1958-1959), "Букет цвітів" (1959)…

Квіти художниця писала завжди живі, з натури, нерідко поєднуючи в одній картині весняні о осінні - така картина створювалася природньо, з весни до осені. Працювала самозабутньо, але не поспішаючи. Була творцем пейзажів і портретів.

Повоєнна біографія богданівської художниці дещо краща. У 1949 році була прийнята до Спілки художників України, у 1951 - нагороджена орденом "Знак пошани", одержала звання Заслуженого діяча мистецтв України, а 1956 року - Народного художника України. Твори Катерини Білокур регулярно регулярно експонують на виставках - у Полтаві, Києві, Москві та інших містах.

Мрія переїхати до Києва залишилася тільки мрією.

У богданівської хукдожниці з'являються учні: Ольга Бінчук, Тамара Ганжа, Галина Самарська.

В останні роки вона тяжко хворіла, давалися взнаки злигодні тогочасного сільського побуту, невлаштованність в особисттому житті, хвороба матері. Померла художниця 9 червня 1961 року. А в 1977 році в селі Богданвці відкрито меморіальний музей Катерини Білокур, на території якого встановлено пам’ятник.

Творчість художниці з села Богданівки належить до найкращих надбань української культури ХХ століття, вона стала предметом вивчення й дослідження мистецтвознавців. У Яготинському історично-краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з її живописною та графічною спадщиною, а в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві є великий «білокурівський» зал, в якому зібрано найкращі її творіння. Композитор Леся Дичко в 1983 році створила балет «Катерина Білокур», поставлено одноіменний телеспектакль (1980), документальний фільм «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986) та художній двосерійний фільм «Буйна» (1989).

Три картини Білокур - "Цар-Колос", "Берізка" і "Колгоспне поле" - були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі 1954 року. Тут їх побачив Пабло Пікасо. Весь світ облетіли його слова: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!" Він порівнював Катерину з іншою великою художницею-самоучкою - Серафін Луїз із Сандлі.

_________________________________________



Пропоную подивитися цікавий фільм про Катерину Білокур.

Катерина, мабуть з самого дитинства любила малювати, але батьки це аж ніяк не схвалювали, щоби Катря тільки не робила.

Якось одного разу мати дорікнула дівчині, що її подруги давно уже вийшли заміж, мають щасливі сім'ї, дітей, а ти тільки те й робиш, що чортів малюєш. Мати за доньку по-своєму хвилювалася, її дуже смутило те, що Катря не шукає своєї долі, а тільки мріє малювати. Але малювати їй родина, мабуть, строго забороняла.

Задля того, щоби вибороти право малювати Катря готова була навіть піти на самогубство. Детальніше у фільмі.



Цар-Колос (1949), Катерина Білокур

Півонії (1948), Катерина Білокур

Мальви (1950), Катерина Білокур

Котики (1950-ті), Катерина Білокур

Привіт врожаю (1946), Катерина Білокур

Квіти (1959), Катерина Білокур

Жоржини (1940), Катерина Білокур

Квіти ввечері (1942), Катерина Білокур

Буйна (1944-1947), Катерина Білокур

Квіти і калина (1958), Катерина Білокур

Натюрморт "Сніданок" (1950), Катерина Білокур

За селом (1956), Катерина Білокур

Катерина Білокур дуже рідко зображала людські постаті.

У портретах Білокур реалістична, вона в них зображає спокійні, виважені, повні гідності і задумливої ліричності постаті.

Автопортрети — підкреслено чесні. Бачимо стару жінку у хустці та «ватнику», яка проникливо і трішки сумно дивиться на глядача, тримаючи руку біля підборіддя — ця поза, як і акцентовано виразні очі, підкреслює роботу думки і силу характеру, якими позначене все життя художниці. 


Автопортрет (1950), Катерина Білокур

Автопортрет (1955), Катерина Білокур

Автопортрет (1957), Катерина Білокур

Портрет племінниць художниці (1937-1939), Катерина Білокур

Портрет Надії Білокур (1941), Катерина Білокур

Портрет Олі Білокур (1928), Катерина Білокур

Портрет колгоспниці Тетяни Бахмач (1932-1933), Катерина Білокур

Один із цікавих винятків — графічний аркуш «Колгоспниця» (1949),

У своїй роботі "Колгоспниця" Катерина Білокур зображає жінку у хустці та з лопатою, яка є ніби володаркою світу - стоїть посеред цілої хвилі квітів та овочів, яка фантасмагорично закручується навколо святкового столу.

Колгоспниця (1949), Катерина Білокур


Городні квіти (1952), Катерина БІлокур

Декоративні квіти (1945), Катерина Білокур

Гарбузи квітнуть (1950-ті), Катерина Білокур

На кручі (1950), Катерина Білокур

Пшениця квіти й виноград (1950-1954), Катерина Білокур

Натюрморт "Квіти, яблука, помідори" (1950), Катерина Білокур

Натюрморт "Бурячок" (1959), Катерина Білокур

Хата в Богданівці (1955), Катерина Білокур

Натюрморт "Квіти з горіхами" (1948), Катерина Білокур

Натюрморт "Кавун, морква, квіти" (1951), Катерина Білокур

Колгоспне поле (1948-1949), Катерина Білокур

Натюрморт з хлібом (1960), Катерина Білокур

Мальви та троянди (1954-1958), Катерина Білокур

Гай (1955), Катерина Білокур

Богданівські яблука (1958-1959), Катерина Білокур

Натюрморт (1960), Катерина Білокур

Натюрморт "Квіти та овочі" (1959-1960), Катерина Білокур

Півонії (1958), Катерина Білокур

Букет квітів (1954), Катерина Білокур

Півники (1950-ті), Катерина Білокур

Осінь (1960), Катерина Білокур

Все йде, все минає (проходить) (1950-ті), Катерина Білокур

Вересень в селі Богданівка на греблі (1956), Катерина Білокур

Натюрморт з колосками та глечиком (1958-1959), Катерина Білокур

Рання весна (1958), Катерина Білокур

Жоржини (1957), Катерина Білокур

В Богданівці на загреблі (1955), Катерина Білокур

Букет квітів (1959), Катерина Білокур

Букет квітів (1960), Катерина Білокур

7 коментарів:

  1. Галина Музичук22 травня 2013 р. 14:43

    Дякую за чудову галерею творів великої самобутньої художниці

    ВідповістиВидалити
  2. Марія Баліцька5 червня 2013 р. 11:26

    ВЕСЕЛКА ЩАСТЯМ УВІЙШЛА В ЖИТТЯ…

    Веселка щастям увійшла в життя – чітким, розлогим диво-коромислом, що множилося-множилося враз і вигравало барвами пречистими…
    А я стояла, як мале дитя, і дивувалась серцем з того дива: бо дощ і сонце, неба синява і неповторне видиво грайливе…
    Як тішилися милі ластівки, виписуючи казочку крилечками і щебетали пісню залюбки над жайворів маленькими гніздечками, що заховались в житі, у траві, серед вівса, ячменю і пшениці; а в тих гніздечках – грудочки живі: їх голос піднебессям освятиться…
    Лелеки клекотали – несли вість…
    Кували долю лагідні зозулі…
    Пробіг борсук, немов сміливий гість…
    Стрибали через стежечку козулі…
    Півонії спиралися на пліт, немов дівки – дозрілі для заміжжя; їх пантрував розквітлий дядько глід…
    Умите поле мріяло про збіжжя…
    Веселка обіймала – з краю в край – усе і всіх, хто милувався нею…
    …Був дощ.
    І сонце.
    І веселка.
    Рай!!!
    Здавалось, Бог витає над землею…

    Таку красу зуміла б змалювать у цілім світ лиш одна людина, що мала віру й Господа печать – талановита Білокур Катерина… Вона живе у квітах, як роса, чи промінь сонця, чи мрійлива фея…В її роботах – зболена краса…
    Назву художницю «Троянда», ні – «Космея» і клумбу розіб’ю на її честь – хай дух зрадіє спомином квітковим: вона писала фарбами життя…
    Попробую все описати словом – можливо, задля цього я живу і споживаю воду й хліб насущний, бо вірую: в прекраснім – наяву до нас Господь приходить Всюдисущий!

    Марія Баліцька, м.Тернопіль
    05.06.2013 р.Б.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Маріє, чудовий вірш.

      Видалити
    2. Чому немає картини "Пейзаж з вітряком"?

      Видалити
  3. Четверта картина :Польові квіти (1941), Катерина Білокур
    та пята картина :Цар-Колос (1949), Катерина Білокур:
    Це одне і те саме зображення .

    Також 16-та картина :За селом (1956), Катерина Білокур не відповідає дійсності бо це зображення картини хата в Богданівці

    ВідповістиВидалити
  4. "Повоєнна біографія богданівської письменниці дещо краща." Виправіть "письменниці" на "художниці" (Четвертий абзац після картини "Польові квіти"). Дякую за чудову підбірку, дуже допомогли! -^..^-











    ВідповістиВидалити